ТУ kaja: Та куди там..... То все моя стервотність тільки вигляд робить, шо розумна    А тобі плюсик ставлю, шо НАРЕШТІ на форум ще одна закарпаточка завітала, а то ті всі балаболи.......

At a glance: Best film nominees
Five movies are in the running to be named Best film at this year's Academy Awards.

What are they about, who stars in them and what are their chances of winning? Find out all you need to know.

Babel
The Departed
Letters From Iwo Jima

Little Miss Sunshine
The Queen

Короче, дивіться

http://news.bbc.co.uk/2/hi/entertainment/6291205.stm

Хтось бачив хоч один з них?????

Феномен Закарпаття
A tuo lare in cipe
Починай зі свого дому

Для того, щоб якщо не зрозуміти, то принаймні прояснити для себе
(українця з північного, темного боку Карпат) природу Закарпаття,
недостатньо одного побіжного погляду чи одного візиту. Тим більше,
протокольного, як це звикли вельможі з київських пагорбів. Зрештою, й
инші землі такої різноманітної України вони відвідують тільки у
відповідності з протоколом. Тому й пробують зачесати їх на один копил.
Закарпаття чи не найменший край у такій великій, як на европейські
мірки, Україні. І чи не найбільш особливий. Натомість, осмислення
феномену Закарпаття агресивно і недалекоглядно занедбується.

З чого ж почати? Може, так, як угорський мислитель і оригінал Бейла
Хамваш, коли пробував окреслити для себе душу не менш різнобарвної
історичної Угорщини? Гадаю, що у підступному мадяронстві авторів цього
числа журналу навряд чи можна запідозрити. У Хамваша я хотів би
запозичити для цієї передмови тільки частину його методології і
розпочати з його протиставлення категорії місця і території. Територія –
категорія радше політична, натомість місце – етнопсихологічна.

У політичному сенсі Закарпаття було для далекоглядного Йосипа
Віссаріоновича військово-політичним плацдармом для контролю Панонської
долини та всієї південної Европи. Для України ж Закарпаття – може стати
ресурсом співпраці з країнами південно-східної Европи.

Як місце Закарпаття упродовж століть витворило особливий
етнопсихологічний тип його мешканців. Закарпаття – це межа, кордон гір і
рівнини, тобто рельєфу і його відсутности. Закарпаття – це межа вологи й
посуші, країни рік, потоків, струмків – і сухого степу, панонської
пушти. Країни дерева і країни глини. Країни каменю і країни очерету.
Саме у цьому його феномен. У контрасті. Можливо, саме тому Закарпаття –
неначе тоненький окраєць місяця, що притулився до гір. Далі – широченна
і неначе без кінця угорська долина. Позаду – верхи Карпат, країна
ведмедів, а за спиною сувора, похмура і штивна країна галок – Галичина.
А Закарпаття – це кордон, зіткнення, це не завжди очевидна, проте
сутичка. Кордон і прикордонна зона не можуть бути широкими. Тому й маємо
тонкий серп місяця. Ріки, вирвавшись з карпатських ущелин, в долині
розтікаються навсібіч. Гірські ущелини на півдні також розтікаються у
рівнину. Гори стають округліші і жіночніші, починають улягати і врешті
розімлівають у панонській долині. Так само й люди – стають погідніші,
повільніші і все менш штивні.

Схована в гірських ущелинах країна ведмедів для Закарпаття визначальна.
Не рівнина. І не тільки тому, що вона була прабатьківщиною для
закарпатських українців, які поволі трьома субетнічними лавами
(гуцульською, бойківською і лемківською) століттями спускалися з
карпатських бескидів на передгір’я, а потім і на рівнину. Але ще й тому,
що саме вона створила і до сьогодні підтримує унікальність цього краю.
Недаремно ведмідь звівся на лапи у закарпатському гербі. Зрештою, ця
країна ведмедів набагато більша і тягнеться від Буковини і Молдови до
Баварії і Швейцарії. А в українському сегменті – від Чернівців до
Криниці, від Станіславова до Перемишля і Хуста.

Закарпаття є постійним, латентним зіткненням. І не тільки для
цікавського подорожнього, який за кожним поворотом дороги стикається з
чимось новим і відмінним, але й для місцевого мешканця. Він постійно
перебуває у різноманітті. Ландшафтному, культурному, ментальному,
мовному, релігійному. Хоча неначе він до нього й звик, бо з ним виріс.
Він постійно повинен адаптовуватися до контрасту, якщо не до зіткнення,
і шукати вихід.

Закарпаття – це щонайперше різноманіття місця, переходу гір у рівнину,
яке мало б формувати більш творчий характер. Причому, гори і рівнини тут
слід розуміти не лише як елементи морфології території Закарпаття, а як
елементи, що формують ментальні установки. На одноманітному ландшафті –
за Хамвашем – нічого творчого не постає. Тоді як ландшафтне різноманіття
сприяє появі творчих натур. Як не пригадати наші східноукраїнські
степи... І відповідні політичні і культурні наслідки для всієї
України...

Для Хамваша Закарпаття примикає до угорської Півночі, яка тягнеться на
пів Европи – від Чехії аж до Фінляндії. І є доменою провінційности,
засадничої провінційности, а тому і саме тому – краєм мало
цивілізованим. «Провінція означає таке місце, де вплив цивілізації хіба
що відчувається, але не понад те; провінція жодним чином не збагачує
цивілізацію. Провінціалізм – така культурна пасивність, своєрідність і
цінність якої саме й обумовлені цією її невинністю, незайманістю.
Провінція – територія історично не активна, тому вона ніколи не виступає
в ролі завойовника, радше – у ролі завойованого» – пише Хамваш. Це і про
нас... Найбільше у цьому випадку шкода поляків – стільки зусиль – і
знову провінційність! Печальний діагноз. Та варто все ж прислухатися.
Щоправда, нічого поганого, з позиції дрібного філістера, якими і є
більшість з нас, у провінційності немає. Отож, Закарпаття безсумнівна
провінція. Воно ніколи і не претендувало, як Галичина ще десятиліття
тому, на те, щоб грати якусь істотну роль у конструкції хоча б
загальноукраїнського цілого. Тепер і Галичина, здається, уклалася у
парадигму, визначену Хамвашем. На черзі Київ. Однак, він ще молода
столиця. У нього ще все попереду – і зліт, і падіння... А ми – вже старі
провінції... Хотілося б, щоб Риму, однак Києва...

Та повернімось до Закарпаття. Від України воно потребує безсумнівної
уваги і розуміння. Воно – кордон, який історично дійсно був кордоном
країни ведмедів і угорської пушти. Зараз у конструкції
загальноукраїнського цілого, на нього дують і инші вітри. Не стільки зі
Львова, скільки з Києва, ба, навіть все ще з Москви.

Закарпаття ще потребує довгого процесу самоусвідомлення. Так само,
зрештою, як Галичина чи Волинь. Зараз ми борсаємося між ще до кінця не
сформованим загальноукраїнським цілим, яке має свої політичні наслідки у
формі українського унітаризму і Української Держави, врешті-решт, та ще
менш вербалізованою, все тією ж українською, проте регіональною
ідентичністю. Сьогодні ми все ще перебуваємо у процесі кристалізації цих
регіональних ідентичностей та плюралістичного вбудовування їх у широке
загальноукраїнське ціле. Від плюралістичности цього процесу залежить і
його успіх. І Закарпаття є одним із найскладніших пробних каменів у
цьому процесі. Однак і одним із найкрасивіших.

Що ми і спробували показати, запропонувавши своїм читачам кілька
мандрівок Закарпаттям і до душі Закарпаття. Причому, щоб дійсно дати
поле для плюралізму поглядів, ми запропонували подивитися на феномен
Закарпаття очима галичан, закарпатців і угорців. Тут є подорожі як
спекулятивні, так і більш приземлені. Иноді просто милі.

Це також погляд очима десятків, як правило, невідомих провінційних
графіків, художників і фотографів, які фіксували його упродовж останніх
двох століть. Сотні візуалій – це теж шлях до душі Закарпаття. Це теж
реконструкція (чи просто конструювання) його образу, постійне
переписування, яке ми називаємо історією. Тому цей журнал можна не
тільки читати, але й розглядати. Инколи це одні і ті ж місця. Однак, з
різних боків і у різний час, за різних влад та за різної погоди.
Щоправда, ліпше розглядати його на живо, але з цим своєрідним путівником
у руках.

Тарас Возняк

Діма, ти серйозно зареєструвався? То той  Imagine Cup, що в темці Notice Board?  Ну, тоді респект і +    Тепер ТІЛЬКИ - ВСЬОГО фільм зняти... Ну, але як твій Альбертик колись казав: світ тому і є такий незрозумілий, що він зрозумілий. Порвати всіх!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

формула 1    но нє?

хто мене знає, то no comment